За підтримки Марії Аплади з «To Spiti – Beratung – Begegnung – Beteiligung», координаційного пункту в Берліні-Нойкьольні, що надає консультації в основному грецькій спільноті, наша доповідачка Аліса Бутшер організувала зустріч та дискусійну групу для жінок, у тому числі з міграційним минулим. Цього четверга ввечері дев’ять жінок із Греції та Сирії зібралися разом, щоб поспілкуватися.
Учасниці розповіли про свій схожий, але водночас дуже різний досвід міграції, прибуття до Німеччини, виклики та свої почуття. Одна з учасниць приїхала до Німеччини шість років тому з трьома дітьми. Її чоловік на той час був ув’язнений у Сирії. Згодом вони возз’єдналися, але ув’язнення сильно вплинуло на їхню психіку. Спочатку вона з дітьми приїхала з Сирії до Туреччини. Разом із дітьми вона перетнула Середземне море до Греції на гумовому човні, а потім вирушила до Берліна. Вона яскраво розповідала про те, наскільки небезпечною і складною була ця втеча. Її постійно супроводжував страх не вижити. Тому вона була надзвичайно щаслива, коли вони опинилися в Німеччині і були в безпеці.
Її 55-річна подруга, сирійська палестинка, пережила зовсім іншу втечу з Сирії. Її родина вже була в Німеччині, вона змогла відносно безпечно потрапити до країни літаком і тому, коли вона приїхала, то не відчула такого полегшення від того, що вижила, як її подруга. Марія Аплада, яка сама переїхала з Греції до Німеччини 23 роки тому, бачить тут схожість із багатьма своїми клієнтками з Греції. Це також підтвердила 58-річна учасниця, яка приїхала до Німеччини в 2016 році через нестабільну економічну ситуацію в своїй рідній Греції. Хоча це було її власним рішенням, після прибуття вона не відчула такого полегшення. Ще одна учасниця мешкає в Німеччині вже сім років. До цього вона з родиною провела чотири роки в Сараєво, тому її подорож до Німеччини не була небезпечною для життя. Проблеми почалися саме в Німеччині. Через те що вчителька французької мови викладає тільки один предмет, їй не дозволено викладати в німецьких школах. Зараз вона працює в кейтеринговій компанії, що їй подобається, але вона хотіла б знову викладати. Інша учасниця, яка працювала в Сирії вчителькою фізкультури, в Німеччині працює не за фахом, а продавчинею в магазині. Сирійська палестинка також повідомила про свою другу втечу в 2015 році. Перша втеча була з Палестини до Сирії. Вона розчулилася, коли говорила про це і про нинішню війну в Газі, сказавши, що одна мати, Палестина, народила її, а друга, Сирія, її виростила. Вони бажає «миру для всіх».
Жінки говорили про виклики, свої сильні сторони та упередження, з якими стикаються переважно мусульманки в хустках. Одна з учасниць описала це так: «Я ношу хустку, але я люблю життя. Я ношу хустку, але я не є небезпечною». Розмова між жінками відрізнялася відвертістю та емпатією, тож, незважаючи на складні теми, вечір завершився у приємній атмосфері.
